’’Бухарест, введи війська’’: чи готова Румунія до захисту співвітчизників за кордоном

Військовий парад з нагоди Національного дня Румунії . Бухарест, 1 грудня 2023 року

Чи можлива ситуація, за якої Румунія надішле свої війська на захист Молдови?

Це питання вже перестало бути суто теоретичним: минулого тижня румунське Міністерство національної оборони винесло на громадське обговорення проєкт закону про національну оборону.

І хоча наразі йдеться лише про проєкт, він вже сколихнув медіа та громадськість, адже містить у собі цілу низку новацій та потенційно може позначитися не лише на національній безпеці Румунії, а й на регіональній безпеці.

Спробуємо розібратися детальніше, що замислили у румунському уряді і як це може вплинути на регіон і, звичайно, на Україну.

Відповіді на ці питання можна знайти у відеоблозі, що вийшов на YouTube-каналі "Європейської правди". А для тих, хто надає перевагу читанню, пропонуємо цю статтю.

Реакція на нові загрози

Румунія не змінювала свого законодавства у сфері нацбезпеки ще з середини 1990-х років. Очевидно, що з тих часів ситуація у регіоні докорінно змінилася, а потреба у змінах – назріла.

Насамперед корекції потребує визначення та протидія гібридним загрозам безпеці Румунії.

І це не дивно, бо гібридна війна, яку Росія розгорнула проти Європейського Союзу та НАТО, вимагає відповідного реагування, а ще краще – вчасного запобігання виникненню загроз.

Вочевидь, тлумачення гібридних загроз потребуватиме уточнень, проте з високою ймовірністю румунське законодавство буде суголосним зі Стратегічною концепцію НАТО 2022 року, яка згадує серед гібридних загроз ворожу діяльність у кіберпросторі, операції з дезінформації, інструменталізацію міграційних процесів, маніпулювання постачанням енергії, застосування економічних важелів тиску, спроби підважити міжнародні норми й інституції та підтримку авторитарних моделей врядування.

Зокрема, реагуючи на нові загрозі з боку РФ, у Альянсі зголосилися інвестувати у стримування та захист від застосування політичних, економічних, енергетичних, інформаційних та інших гібридних тактик.

Саме таким шляхом піде й Румунія – конструктивний член НАТО, який претендує на статус острівка трансатлантичної стабільності.

До того ж саме у Румунії планується розгортання найбільшої бази НАТО в Європі – військового об’єкта, що постане після розширення авіабази Міхай Когелнічану неподалік Констанци.

Новий військовий об’єкт матиме площу у 2800 гектарів і там зможуть одночасно перебувати 10 тисяч військовослужбовців НАТО і членів їхніх сімей.

Відтак не дивно, що Бухарест оновлює законодавство відповідно до нових безпекових реалій.

Окрім того, новий законопроєкт містить у собі норми про необхідність синхронізації оборонних зусиль як з НАТО, так і з Європейським Союзом.

Схоже, у такий спосіб Румунія прагне продемонструвати свою лояльність як Вашингтону, так і, ще більшою мірою, Берліну, який наполягає на збереженні трансатлантичної єдності. А одночасно – і Парижу, де думають про "план Б" на випадок повернення Дональда Трампа до Білого дому.

Проте резонансним цей закон зробила інша ініціатива. Йдеться про можливість втручання за межами території країни. І ця норма може тлумачитися як намір протистояти агресії РФ, насамперед у Молдові.

Співвітчизники з Молдови

Відповідно до пояснень румунського Міноборони, запропонована правка передбачає не лише можливе введення військ в іншу країну, але включатиме інші види протидії гібридним загрозам.

Що в цій нормі є унікального? Варто нагадати, що можливість використання військ за межами власної території не є чимось новим для міжнародного права.

А за наявності резолюції Ради безпеки ООН (як це було, наприклад, з Югославією, коли в 1999 році Радбез ООН санкціонував міжнародну військову присутність у Косові) такі втручання навіть вітаються.

Проте вперше йдеться про можливість саме гібридних видів втручань.

Тому, ймовірно, йдеться не лише про гуманітарну складову або ймовірність введення військ, але й про можливість застосування сил жандармерії та Служби інформації Румунії (аналог СБУ) тощо.

На додачу суттєво розширюється перелік сфер, де можуть бути застосовані ці сили та здійснюватимуться операції. Тепер, вочевидь, йтиметься про політичну, економічну, енергетичну, інформаційну та кібернетичну сфери.

Такі втручання з боку Румунії можуть бути ініційовані за рішенням президента країни, за погодженням з Вищою радою національної оборони. Своєю чергою глава держави ухвалюватиме рішення за пропозицією прем’єр-міністра.

Проте найцікавіша зміна стосується можливості втручання за межами країни заради захисту громадян Румунії.

Ймовірно, ініціюючи таку норму, нинішній коаліційний уряд соціал-демократів та націонал-лібералів вирішив "осідлати" тему захисту закордонних румунів, щоб не віддати цей козир у руки опонентів з AUR ("Альянс за об’єднання румунів") та PMP (Партія Народного руху).

Нагадаймо, що цього року у Румунії мають відбутися і президентські, і парламентські вибори. Останні мають пройти у грудні, й за їхніми результатами ультраправа партія AUR має шанси посилити свою присутність у парламенті. Наразі соцопитування дають їй друге місце та підтримку під 20%.

Якщо ще раз поглянути на ті сфери, де такі втручання планується уможливити, то побачимо, що йдеться про політичну, економічну, енергетичну, інформаційну та кібернетичну сфери. Саме вони є найбільш вразливими у сусідній з Румунією Республіці Молдова.

Понад те, ця вразливість особливо зростає цього та наступного року, коли у Молдові відбудуться, відповідно, президентські та парламентські вибори.

Молдова підпадатиме під категорію держав, де Румунія потенційно може здійснити втручання, і за другою ознакою – там є громадяни Румунії, яких потрібно захищати. Ба більше, їх там багато.

Хоча офіційні цифри не оприлюднені, нещодавно президентка Молдови Мая Санду заявила, що у Молдові близько одного мільйона власників румунських паспортів. Але насправді їх може бути ще більше. Подейкують, що румунське громадянство є навіть у дружини так званого президента Придністров’я Вадима Красносельського.

Така кількість румунських паспортів є наслідком політики колишнього президента Румунії Траяна Бесеску, який заохочував надання громадянства усім, хто проживав на території королівства Румунія та їхнім нащадкам до третього покоління (а це майже усі жителі Республіки Молдова).

Шанси на застосування

Чи означає це, що вже незабаром румунські танки з’являться на вулицях Кишинева, Комрата чи Тирасполя?

Не зовсім. І йдеться не тільки про те, що ці зміни ще потрібно ухвалити. І немає гарантій, що цей закон буде ухвалено у стислі терміни, адже наразі його лише обговорюють з громадськістю, потім він має пройти голосування у парламенті, а вже восени у Румунії – президентські та парламентські вибори і, ймовірно, коаліціада.

Проте головна перепона полягає в іншому. Для застосування такої норми мають з’явитися реальні загрози громадянам Румунії у Молдові.

При цьому наразі не зрозуміло, чи будуть поширюватися норми закону на громадян Румунії з подвійним чи множинним громадянством. І навіть якщо так, то, вочевидь, такий крок майже напевно призведе до військового конфлікту з росіянами (особливо якщо це стосуватиметься контрольованого РФ Придністров’я), що наразі є табу для Румунії.

До того ж і Молдова навряд чи була б у захваті від появи румунських вояків на своїй території, адже це налякає та мобілізує російськомовних виборців, що може стати проблемою для Маї Санду та її партії на виборах.

Проте шанси на те, що новий закон створить передумови для захисту молдовського неба, досить високі.

Не секрет, що сили ППО Молдови просто неспроможні виявляти та збивати російські ракети. Вже мали місце кілька інцидентів, коли вони пролітали через повітряний простір Молдови.

Із застосуванням румунського потенціалу протиповітряні спроможності Молдови посиляться.

Схожа ситуація і з кіберпростором – у Румунії є потенціал для посилення спроможностей Молдови у цій сфері. Зрештою, й енергетика Молдови, яка часто ставала об’єктом російського шантажу, має шанси на більшу стійкість за підтримки Румунії.

Чи є ризики для України?

Чи може ця норма бути застосованою проти України? І це не порожнє питання, оскільки у Чернівецькій та Одеській областях також є чимало власників румунських паспортів.

А відповідно, це також створює передумови для румунського втручання і допомоги, особливо у частині ППО.

Однак тут ситуація ще складніша. Хоча питання захисту українського неба, принаймні у прикордонних з ЄС регіонах, вже перезріло, схоже, що жодна країна-сусідка не візьме цей тягар на себе одноосібно.

Тож Києву треба постаратися, аби сформувати коаліцію охочих, де Румунія безумовно знайде своє місце і роль.

Що ж стосується ризиків для України, то навіть за фантастичного сценарію приходу до влади в Румунії радикалів, готових до захисту "прав співвітчизників" без запиту від держави, на території якої вони проживають, втілити такий підхід буде вкрай важко.

Ймовірність сценарію, за якого радикальні партії в Румунії здобудуть одночасно посади і президента, і прем’єр-міністра (адже закордонна операція потребує їхнього спільного рішення), є мізерною.

Крім того, вчинити так не дозволять партнери з ЄС та НАТО.

До того ж такий крок Бухареста може відкрити справжню скриньку Пандори.

Не виключено, що тоді й в угорського прем’єра Віктора Орбана може виникнути спокуса вчинити так само, а угорці (часто з угорськими паспортами) живуть в усіх сусідніх з Угорщиною державах (включно із самою Румунією).

Тож вдатися до таких кроків можуть хіба що геть божевільні політики.