FP: Попри складнощі на сході, Україна "здійснила неймовірне" на іншому фронті
Ситуація на цьому напрямку виглядає більш обнадійливою для України, ніж будь-коли з початку повномасштабної війни, пише видання.
Попри російську агресію в Україні працюють три вільні порти на Чорному морі – всі в Одесі та навколо неї. Вони функціонують цілодобово та без вихідних, а експорт зерна з країни повернувся на довоєнний рівень, повідомляє УНІАН.
Про це у розмові з Foreign Policy розповів президент Асоціації міжнародних експедиторів України Віктор Берестенко. Видання наголошує, що відновлення експорту Чорним морем є великим проривом для України, що різко контрастує з втратами, яких вона зазнала цього року на східних фронтах. На Чорноморському театрі бойових дій Україна здійснила неймовірне: вибила російський флот, навіть незважаючи на те, що у неї майже немає власних військово-морських сил.
Навесні 2022 року російські військові заблокували чорноморські порти України, що призвело до призупинення експорту. Це змусило Київ перейти на наземні шляхи збуту своїх товарів і спричинило стрибок світових цін на зерно, що викликало занепокоєння щодо голоду на Близькому Сході та в Африці. Сьогодні Росія все ще контролює 16 українських портів. Але Чорноморський фронт виглядає більш обнадійливим для України, ніж будь-коли з початку війни понад два роки тому.
"Український флот втратив 80 відсотків своїх суден після російської окупації Криму в 2014 році. Але Збройні сили України стверджують, що покладаючись на комбінацію ракетних систем і безпілотних катерів, керованих передовими GPS і камерами, пошкодили третину російського Чорноморського флоту. Вони також порушили російські лінії постачання, які обслуговують тисячі військових на окупованих територіях півдня України", – пише видання.
24 березня Україна завдала ще одного удару по Чорноморському флоту РФ – як повідомляється, з використанням ракет класу "повітря-поверхня" британського чи французького виробництва. Тоді було знищено два великі російські десантні кораблі та іншу інфраструктуру поблизу окупованого міста Севастополь.
Російський флот зазнав такого удару, що це призвело до звільнення старшого адмірала Миколи Євменова в середині березня. Сьогодні кораблі Росії, що залишилися в Криму, стоять біля причалів на дальній стороні півострова. Вони перебувають поза полем зору, але не повністю поза межами досяжності України.
"Росія хотіла перетворити Чорне море на велике російське озеро. Але Україна завадила цьому. Російські кораблі сьогодні не наважуються заходити на північний захід Чорного моря", – пояснив директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик.
Це дало змогу Україні створити імпровізований морський коридор. Зараз вона експортує стільки ж зерна – кукурудзи, пшениці та ячменю, як і до війни. За даними Bloomberg, до війни Україна торгувала зерном більше, ніж увесь Європейський Союз, і саме на неї припадала половина світової торгівлі соняшниковою олією, а також залізною рудою та добривами.
Стратегія України полягає в збереженні своєї присутності в Чорному морі з перспективою незабаром придбати ракети більшої дальності, каже Дубовик. За його словами, для України актуальне питання – що буде далі.
Проте новий морський коридор України є тимчасовим і несанкціонованим обхідним шляхом, можливим зараз лише через слабкість військово-морських сил Росії та неофіційну домовленість між Росією та Україною не атакувати цивільне судноплавство, каже економіст Сергій Якубовський. І це може закінчитися будь-якої миті.
Щодо Росії, то вона навряд чи скоро покращить свої позиції на Чорному морі. Причина полягає в тому, що протоки Босфор і Дарданелли контролює Туреччина, а Анкара вирішила дотримуватися букви Конвенції Монтре 1936 року, яка забороняє проходження військових кораблів через протоки в Чорне море під час війни. Таким чином, Росія не має можливості перекинути туди інші кораблі.
"Наслідки відступу Росії з вод Чорного моря та контролю Туреччини над протоками посадили Анкару в "крісло водія". Таким чином, чи збереже Україна свій новий торговельний шлях, певною мірою залежить від Туреччини. У минулому Анкара продемонструвала свою спритність у використанні важелів впливу для просування власних інтересів, якими б вони не були", – резюмує видання.